Словарь української мови (1924)/субітка

by Борис Грінченко

◀ стяти

Словарь української мови Борис Грінченко С субітка

субіткове ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Субі́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ субота. 2) Наказаніе школьниковъ розгами по субботамъ. За сюю прикладку, опріч субітки, що по закону подобає, буде їх шкварити, що в Бога день, цілий місяць. Кв. II. 86.