Словарь української мови (1924)/суголовок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
суголовок
Берлін: Українське слово, 1924

Суголо́вок, вка, м. 1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Драг. 44. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь. Канев. у. 2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади. Верхнеднѣпр. у.