Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/судомити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
судомити
Берлін: Українське слово, 1924

Судо́мити, млю, миш, гл. 1) Корчить, сводить. Щоб тобі ноги посудомило. Прилуцк. у. 2) Ломить. Е, судомить мене щось. Канев. у.