Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сумовитий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сумовитий
Берлін: Українське слово, 1924

Сумови́тий, а, е. Наводящій грусть, унылый. Живуть вони по ямах та байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63.