Словарь української мови (1924)/суперека
| ◀ суньголов | Словарь української мови С суперека |
суперечатися ▶ |
|
Супере́ка, ки, ж. Споръ, несогласіе, распря. Будем ми втрьох велику между собою супереку мати. КС. 1882. XII. 501. На супереки́ йти́ з ким. Дѣлать противъ чьего либо желанія. Іде на супереки з батьком старший син. Волч. у. Ум. Супере́чка. Де два ходить до дівчини, — буде суперечка. Грин. III. 229. І межи святими буває часом суперечка. Ном. № 3319.