Словарь української мови (1924)/супокій
| ◀ суплікувати | Словарь української мови С супокій |
супокійний ▶ |
|
Супокі́й, ко́ю, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Посл. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 147.