Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/супокій

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
супокій
Берлін: Українське слово, 1924

Супокі́й, ко́ю, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Посл. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 147.