Словарь української мови (1924)/супостат

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
супостат
Берлін: Українське слово, 1924

Супоста́т, та, м. Супостатъ, врагъ. Топчи вороги під ноги, а супостати під пяти, щоб перестали брехати. Мет. 233. То ж не люде, — супостати: беруть хлопця у салдати. Нп.