Словарь української мови (1924)/сухий
| ◀ сухендувати | Словарь української мови С сухий |
сухівря ▶ |
|
Сухи́й, а́, е́. 1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Чуб. III. 426. Сухий, як перець. Ном. № 13138. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. Ном. № 446. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Ще й досі не вмерла, але вже така суха стала.... що й страшно на єї глянуть. Чуб. II. 48. 4) Сухе́ по́ле. Не унавоженное поле. Шух. I. 170. 5) Сухо́го ду́ба везти́. Говорить напраслину. Ольгоп. у. 6) — четве́рг. Послѣдній четвергъ передъ Петровымъ постомъ. Радом. у. Ум. Сухе́нький, сухе́сенький. Сухенький, маленький москалик. МВ. II. 52.