Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сядовити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сядовити
Берлін: Українське слово, 1924

Сядови́ти, влю́, ви́ш, —ся, гл. = Садовити, —ся. Коло себе сядовить. МВ. (О. 1862. III. 40).