Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сівбина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сівбина
Берлін: Українське слово, 1924

Сівбина́, ни́, ж. Посѣянное зерно, посѣвъ. Шух. I. 165. При роботі в городі, або в полі не можна нічого їсти, бо птаха зїла би сівбину. Шух. I. 166.