Словарь української мови (1924)/сійба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сійба
Берлін: Українське слово, 1924

Сійба́, би́, ж. = Сівба. Жито на сійбу. ХС. I. 77. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. Кв. II. 43. На Семена — середня сійба. Канев. у. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба. Мир. ХРВ. 125.