Словарь української мови (1924)/сіріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сіріти
Берлін: Українське слово, 1924

Сіріти, рі́ю, єш, гл. 1) Сѣрѣть. 2) Сѣрѣть, свѣтать. Вже в вікнах сіріє, і небо світліє, світ недалечко. Левиц. I. 154.