Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/січка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
січка
Берлін: Українське слово, 1924

Сі́чка, ки, ж. 1) Рѣзка изъ соломы на кормъ скоту. Коли коні їдять і набік глядять? — Як січку їдять. Ном. № 5090. 2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ.