Словарь української мови (1924)/та
| ◀ т | Словарь української мови Т та |
табак ▶ |
|
Та, сз. 1) И, да. Батько та мати. Харьк. За степи та за могили, що на Україні, серце мліло. Шевч. Од моря та й до моря. К. Псал. 164. 2) Но, да. Полетіла б я до тебе, та крилець не маю. Котл. НП. 340. 3) Да, вотъ. Вилізь на вербу та й подивись. Левиц. I. 208. Та була в мене жінка, та була в мене любка, та післала мене в ліс, щоб я єї дров привіз. Нп. Та де! Да нѣтъ. Він добре співає? — Та де. Та-'дже, та-же,́ та-же́ ж, та-ж. Сокращ. изъ та адже́, та адже́ ж. Да вѣдь, да вѣдь же. Ой відай ти слабий, хорий, ти мій милий Сосновиченьку? — Та-'дже видиш, що не жарти! Гол. I. 82. Та-же ти знаєш, що я не маю нічого. Та-же я тобі казав, що будуть гості.
Та, мѣст. женск. р. при муж. р. той.
Та! зват. пад. отъ тато. Та! що ти робиш. Шейк.