Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тайкома

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тайкома
Берлін: Українське слово, 1924

Тайкома́, нар. Тайкомъ, тайно. Закликавши тайкома мудрці, Ирод пильно в них випитувався. Єв. Мт. II. 7. Росказувала раз, та не мені, а тайкома од мене бабі. Г. Барв. 375.