Словарь української мови (1924)/талапати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
талапати
Берлін: Українське слово, 1924

Тала́пати, паю, єш, гл. 1) Издавать звукъ, какой происходитъ отъ паденія чего-нибудь въ жидкость; плескать чѣмъ нибудь жидкимъ. Шейк. 2) Мутить воду, плескаясь въ ней. Не талапай воду. Шейк. 3) Марать, пачкать грязью или вообще чѣмъ нибудь жидкимъ.