Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тарабанчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тарабанчик
Берлін: Українське слово, 1924

Тараба́нчик, ка, м. 1) Ум. отъ тарабан. 2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б'є. Гол. I. 136.