Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/таранкуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
таранкуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Таранкува́тий, а, е. Рябой, имѣющій слѣды оспы. Черк. у. Таранкувате лице мов ще дужче порябіло. Мир. ХРВ. 176.