Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/таратотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
таратотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Таратоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Равномѣрно стучать чѣмъ-нибудь, издавать звукъ. Решето тараточе да чогось воно хоче. МУЕ. III. 125.