Словарь української мови (1924)/татар
| ◀ тат | Словарь української мови Т татар |
татарак ▶ |
|
Тата́р, ра, тата́рин, на. м.; мн. ч. тата́ри и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. I. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. I. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. I. 164. Ум. Тата́ронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки. АД. I. 164.