Словарь української мови (1924)/твердий

by Борис Грінченко

◀ тверджа

Словарь української мови Борис Грінченко Т твердий

твердиня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тверди́й, а́, е́. 1) Твердый. 2) Крѣпкій. Дзеркало ясне з твердої сталі. К. Іов. 83. Благословіть дітей своїх твердими руками. Шевч. Щоби він пошукав меду та твердого. Гол. III. 469. Твердий жаль. Гол. Твердий сон. Шейк. 3) Суровый, жестокій. Тверду війну будемо мати. Драг. 266. Тверда зіма. Гол. III. 399. Ум. Тверде́нький, тверде́сенький. Такий, рибцю, тверденький жаль. Гол. IV. 503.