Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/твердити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
твердити
Берлін: Українське слово, 1924

Тверди́ти, джу́, ди́ш, гл. Дѣлать крѣпкимъ, укрѣплять. Не встояли ні підзамчанські хати, ні господарські тверджені палати. К. ЦН. 174.