Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тербичити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тербичити
Берлін: Українське слово, 1924

Терби́чити, чу, чиш, гл. Надѣвать на себя. Як прийде вербич, три кожухи на себе тербич. Ном. № 426.