Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тил

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тил
Берлін: Українське слово, 1924

Тил, лу, м. 1) Задняя часть, сторона чего нибудь. Шейк. 2) Прикладъ? Бачиш рушницю? Так тобі тилом і дам. НВолын. у. Ум. Тило́к, тило́чок.