Словарь української мови (1924)/тин

Матеріал з Вікіджерел

Тин, ну, м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. Посл. Ні в тин, ні в ворота. Посл. Ум. Тино́к, тино́чок.