Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тинини

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тинини
Берлін: Українське слово, 1924

Тинини́, меж. Плясовой припѣвъ. І по хаті тинини, і по сінях тинини, — вари, жінко, лини. Нп.