Словарь української мови (1924)/тирити

by Борис Грінченко

◀ тиририри

Словарь української мови Борис Грінченко Т тирити

тирка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ти́рити, рю, риш, гл. 1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки. Левиц. I. 147. 2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить.