Словарь української мови (1924)/тихий

by Борис Грінченко

◀ титульний

Словарь української мови Борис Грінченко Т тихий

тихісінький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ти́хий, а, е. 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє. К. Псал. 211. 2) Тихій, медленный. 3) Тихій, спокойный. Тихі води. АД. I. 233. Тихе море. Шевч. Вітер тихий. Шевч. У моїй господі тихій не живе зрадливий. К. Псал. 229. 4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Левиц. Пов. 33. Ум. Тихе́нький, тихе́сенький.