Словарь української мови (1924)/тичка
| ◀ тичити | Словарь української мови Т тичка |
тичковий ▶ |
|
Ти́чка, ки, ж. 1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296. 2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шинк з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178. 3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116. 4) Родъ игры. Ив. 29.