Словарь української мови (1924)/тліти

by Борис Грінченко

◀ тлінь

Словарь української мови Борис Грінченко Т тліти

тло ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тлі́ти, тлі́ю, єш, гл. 1) Тлѣть, горѣть безъ пламени. Не згоріла (душа), а зосталась, — тліє й досі тліє. Шевч. Тлів він серцем, глядючи на мене. Г. Барв. 90. Нема та й нема з ярмарку мого чумака, а я тлію та млію. Вас. 213. 3) Тлѣть, гнить. Піп не схоче даром ховати.... хоч нехована тлій. Мир. Пов. II. 115.