Словарь української мови (1924)/товкти

by Борис Грінченко

◀ товконути

Словарь української мови Борис Грінченко Т товкти

товктися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Товкти, вчу́, че́ш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Рудч. Ск. II. 166. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. М. Пр. 45. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. Грин. III. 314. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: „веди, та й годі“. Рудч. Ск. II. 55.