Словарь української мови (1924)/товченик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
товченик
Берлін: Українське слово, 1924

Товче́ник, ка, м. 1) Тумакъ, ударъ. 2) Родъ кушанья. — пісні́ — изъ рыбы, преимущественно щуки: истолченное рыбье мясо съ мукой, солью, перцемъ, сваренное въ видѣ клецокъ. — скоро́мні — то же изъ мяса. Сим. 167. Маркев. 163. Ум. Товче́ничок.