Словарь української мови (1924)/токма
| ◀ токарювати | Словарь української мови Т токма |
токмачити ▶ |
|
Токма́, ми́, ж. 1) Окончаніе, рѣшеніе, условіе, соглашеніе. Коб була яка токма, чи то я, чи він буде за соцького. НВолын. у. Уже токму зробили. Каменец. у. Зроби вже яку токму з чоловіком. НВолын. у. Чи уже є у їх яка токма, чи й досі нема? НВолын. у.
То́кма, нар. 1) Тѣмъ болѣе. Підіть, а ще токма такому любому товаришу послужити. Федьк. Пов. 23. 2) — не. Ужъ не.... Більше ти на мене токма за се не будеш гніватися. Федьк. Пов. 19. 3) Міня́тися то́кма. Мѣняться вещь на вещь безъ придачи. НВолын. у. Та хоч би ж мінялося токма, а то безпремінно потребує з тебе й додачі. Кобел. у.