Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/токма

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
токма
Берлін: Українське слово, 1924

Токма́, ми́, ж. 1) Окончаніе, рѣшеніе, условіе, соглашеніе. Коб була яка токма, чи то я, чи він буде за соцького. НВолын. у. Уже токму зробили. Каменец. у. Зроби вже яку токму з чоловіком. НВолын. у. Чи уже є у їх яка токма, чи й досі нема? НВолын. у.

То́кма, нар. 1) Тѣмъ болѣе. Підіть, а ще токма такому любому товаришу послужити. Федьк. Пов. 23. 2) — не. Ужъ не.... Більше ти на мене токма за се не будеш гніватися. Федьк. Пов. 19. 3) Міня́тися то́кма. Мѣняться вещь на вещь безъ придачи. НВолын. у. Та хоч би ж мінялося токма, а то безпремінно потребує з тебе й додачі. Кобел. у.