Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/толокувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
толокувати
Берлін: Українське слово, 1924

Толокува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у. 2) Работать толокою. Г. Барв. 146.