Словарь української мови (1924)/топорище

by Борис Грінченко

◀ топорець

Словарь української мови Борис Грінченко Т топорище

топтанина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Топори́ще, ща, с. 1) Рукоятка топора, топорище. Шух. I. 175, 176. Як утопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує. Ном. 2) Въ топорці і келефі — самая палка. Шух. I. 289, 273, 274.