Словарь української мови (1924)/топір
| ◀ топінка | Словарь української мови Т топір |
топірня ▶ |
|
Топі́р, пора, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. Топоре́ць, топі́рчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.