Словарь української мови (1924)/топіт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
топіт
Берлін: Українське слово, 1924

То́піт, поту, м. Топотъ? рысь? Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спав. Ми їхали добрим топотом, — не чув він, так дуже спав. Новомоск. у.