Словарь української мови (1924)/топіт
Зовнішній вигляд
◀ топірчик | Словарь української мови Т топіт |
топка ▶ |
|
То́піт, поту, м. Топотъ? рысь? Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спав. Ми їхали добрим топотом, — не чув він, так дуже спав. Новомоск. у.