Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/торкотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
торкотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Торкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Торкотати. Ой, битиму: будут тобі кости торкотіти, як біб в бордюзі. Вх. Зн. 70.