Словарь української мови (1924)/торок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
торок
Берлін: Українське слово, 1924

I. То́рок, ку, м. 1) Кромка. Гол. Од. 21. 2) Кусокъ полотна съ бахромой, прикрѣпленный къ навою; къ каждой нити бахромы прикрѣпляется нить навиваемой основы. Чуб. IV. 96. Вас. 167. Шух. I. 259. 3) мн. тороки́. Бахрома (напр. на платкѣ). Гол. Од. 77. Шух. I. 124, 132. Білі рушники — шовкові тороки. Нп. Каменец. у. Ум. Торочо́к.

II. То́рок, (ку?), м. Небольшой плотъ изъ 3—4 бревенъ; на торки разбивается большой плотъ и пригоняется къ берегу. Мнж. 193.