Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/торочини

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
торочини
Берлін: Українське слово, 1924

Торо́чини, чин, ж. Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что дѣвушки пришиваютъ торочки́ до рушникі́в. Шейк.