Словарь української мови (1924)/третяк
| ◀ третно | Словарь української мови Т третяк |
трефити ▶ |
|
Третя́к, ка́, м. 1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413. 2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г. 3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. I. 177. 4) Младшій пастухъ при чабані́ и личмані́. Черном. 5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. I. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. Зуба́ми третяка́ вибива́ти. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88. 6) Порода чеснока. Вас. 204. Ум. Третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.