Словарь української мови (1924)/тринпуль
Зовнішній вигляд
◀ тринпіль | Словарь української мови Т тринпуль |
тринчик ▶ |
|
Три́нпіль, и три́нпуль, ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она виситъ на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.