Словарь української мови (1924)/триніжок
| ◀ триніжник | Словарь української мови Т триніжок |
тринка ▶ |
|
Трині́жок, жка, м. Треножникъ, подставка или табуретъ на трехъ ножкахъ. Шух. I. 150. Виніс із комори казан, повісив його на триніжках. Стор. М. Пр. 154. Чіпка пересів на другий триніжок. Мир. ХРВ. 181.