Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/троскати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
троскати
Берлін: Українське слово, 1924

Тро́скати, каю, єш, гл. 1) Хлестать, издавать звукъ бичомъ. Шейк. 2) Бить.