Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/троюдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
троюдити
Берлін: Українське слово, 1924

Трою́дити, джу, диш, гл. Раздражать, растравлять. До свого горя приливає ще людське, троюдить своє гаряче серце. Мир. ХРВ. 387.