Словарь української мови (1924)/трудити
| ◀ труджений | Словарь української мови Т трудити |
трудитися ▶ |
|
Тру́ди́ти, джу́, диш, гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив трудити на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92, 2) = Муляти. Мені трудить ногу. Борз. у. Як удариш палицею об тверде, то у руці трудить.