Словарь української мови (1924)/трусити

by Борис Грінченко

◀ трусик

Словарь української мови Борис Грінченко Т трусити

труситися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Труси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Отрясать, трясти. Трусити в саду яблука. МВ. (О. 1862. III. 69). От прийшов той чоловік трусити (вершу). Мнж. 121. Трясця трусить. Ном. Дра́нтям труси́ти. Ходить въ лохмотьяхъ. 2) Обыскивать, производить обыскъ. 3) Ко́мін, са́жу труси́ти. Чистить печную трубу. У п'ятницю не можно сажі трусити. Грин. I. 17.