Словарь української мови (1924)/труїти
Зовнішній вигляд
◀ тружений | Словарь української мови Т труїти |
труйзілля ▶ |
|
Труї́ти, трую́, їш, гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака. Лебед. у.