Словарь української мови (1924)/тріскати

by Борис Грінченко

◀ тріскання

Словарь української мови Борис Грінченко Т тріскати

тріскатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Трі́скати, каю, єш, сов. в. трі́снути, ну, неш, гл. 1) Издавать трескъ, трещать, треснуть. 2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. НВолын. у. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Федьк. Від жару й камінь трісне. Ном. № 3299. Щось трісло. Каменец. у.