Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тріскач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тріскач
Берлін: Українське слово, 1924

Тріска́ч, ча́, м. Тотъ, кто трескается, въ загадкѣ — макъ. Батько дерев'яний, мама з глини, а діти тріскачі. Чуб. I. 311. Ум. Тріска́чик.